Чим v o z i a n o v відрізняється від будь-якого іншого локального або світового бренду?
Відповідь дуже проста: ми винайшли нову моду.
Коли в нашому інстаграмі, фейсбуці або на сайті ви бачите різні геометричні фігури - які перетворюються на сукні; чи картини, в простір яких можна увійти; чи меблі та інші предмети інтер'єру, якими ви можете користуватися за прямим призначенням, а можете перетворити на одяг - це все елементи нової моди.
По аналогії з безпредметним мистецтвом (abstract art) ми назвали її безтілесною модою (incorporeal fashion).
"Мода без тіла" звучить як оксиморон, тож треба пояснити у чому тут справа. Мабуть, кожен з нас знайомий з ситуацією, коли якась річ з нашого гардероба з часом, а інколи з дуже коротким часом, перестає нам підходити, бо наше тіло змінилося, або наші погляди на тіло змінилися, а одяг лишився тим самим.
Ми, відчуваючи деяку провину, вирішуємо, що треба змінити розмір, або поміняти стиль, або зробити і перше й друге. Здається, це розв'яже проблему, але лише тимчасово. Ми спробували дослідити глибинну природу антагонізму між одягом та тілом, і дійшли до висновку, що цей антагонізм закладений у самій природі традиційного одягу.
В моді, до якої ми всі звикли, тіло є альфою та омегою. Ця мода, якщо винести за дужки її соціологічні, економічні та культурні виміри, починається з тіла - як основи для будь-якого крою, продовжується з тілом, як з єдиною метою свого народження і закінчується без тіла, як річ, що втратила сенс свого існування. По своїй суті, будь-яка частина традиційного одягу є ще одним тілом, або його частиною. Будь-яка сукня, що вдягнена є тілом на тілі. В цій тавтології вже закладений майбутній конфлікт між двома тілами: одне з яких змінюється з часом, а інше лишається незмінним.
Спробуймо визначити характер відносин між умовною сукнею (другим тілом) та умовною володаркою сукні (першим тілом). На першій погляд здається, що жінка, яка купила сукню і є її володаркою. Але це хибне припущrення.
Якщо хтось і диктує характер відносин - то це саме друге тіло (сукня). Під загрозою повного розриву відносин воно (друге тіло) вимагає від першого тіла не мінятися ніколи, і навіть не змінювати свої погляди щодо другого тіла.
Ми б назвали такий спосіб відносин вестиментарним тоталітаризмом (vestimentary totalitarianism).
Що треба зробити, щоб змінити цю ситуацію на користь людини? Ми впевнені, що друге тіло повинно вмерти. А що має народитися замість нього?
- Одяг, що не копіює тіло, не схожий на тіло і не є другим тілом. Одяг, що не буде конкурувати з тілом, а буде в партнерстві з ним; зможе змінюватись разом зі змінами тіла. Саме такий одяг ми називаємо "безтілесним" (incorporeal).
Проєктування цього одягу ламає всі стереотипи індустрії. До того, як він буде вдягнений на тіло, він взагалі не виглядає як одяг, до якого ми звикли. Вирвавшись з-під диктату тіла, він отримав необмежену свободу у формах, додаткових функціях чи навіть у повній безфункціональності (нарешті маючи змогу не бути схожим на мистецтво - а стати мистецтвом).
Саме такий одяг ми проєктуємо у студії дизайну v o z i a n o v починаючи з 2015 року. Таким чином, коли v o z i a n o v називають авангардним брендом, то це вже не зовсім точно.
v o z i a n o v - революційний бренд.